Третейський суд
Постійно діючий третейський суд при Асоціації «ДІЛОВЕ ПАРТНЕРСТВО» (Третейський суд) створений у відповідності до Закону України «Про третейські суди» та зареєстрований Міністерством юстиції України 29 липня 2009 року.
Третейський суд є недержавним незалежним органом, що утворений для вирішення спорів, які виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Третейський суд діє на підставі Закону України «Про третейські суди», Положення про Постійно діючий Третейський суд та Регламенту Постійно діючого Третейського суду
Головним завданням Третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом всебічного неупередженого розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві, а також підтверджена рішенням Конституційного суду України 10 січня 2008 року по справі N 1-3/2008.
Рішення Третейського суду є обов’язковим для сторін третейського розгляду, є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом.
Третейське судочинство є демократичним альтернативним способом захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб та вирішення конфліктів, що виникають між суб'єктами правовідносин, яке ґрунтується на приватному волевиявленні осіб та здійснюється без втручання держави.
Основними перевагами розгляду спору в Третейському суді є:
- швидкість третейського розгляду справи;
- відсутність бюрократичних чинників;
- повна конфіденційність третейського розгляду справи;
- неупередженість та незалежність третейських суддів;
- можливість сторін самостійно обирати третейських суддів третейського розгляду справи;
- економія витрат на третейський збір та третейський розгляд справи;
- можливість сторін самостійно домовитись про те, як буде проходити процедура третейського розгляду;
- негайне набрання чинності рішенням третейського суду за результатами розгляду справи, його обов’язковість та остаточність для сторін;
- можливість примусового виконання рішення третейського суду.
Третейський суд відповідно до статті 6 Закону України «Про третейські суди», Положення та Регламенту Третейського суду може розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком.
Справи, що не підлягають розгляду в Третейському суді
- справи у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
- справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб;
- справи, пов’язаних з державною таємницею;
- справи у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
- справи про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
- справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
- справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
- справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
- справи у спорах, що виникають з трудових відносин;
- справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов’язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
- інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
- справи, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
- справи, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
- справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
